Зєвангелізовані, щоб євангелізувати інших

ЦЕ - ЧАС ЕМАУСУ
Гаслом Генерального Капітулу ФОС, який відбувся у Бразилії, у місті Сан Пауло, з 22 по 29 жовтня 2011 року, було обрано «Зєвангелізовані, щоб євангелізувати інших».
Основним доповідачем був о. Фернандо Вентура OFM Cap.
«Це є час, щоб прислухатися до тисяч, до мільйонів братів, що прямують до Емаусу», сказав о. Фернандо. Він з власного досвіду дуже добре знайомий зі світовою ситуацією завдяки численним поїздкам, які здійснює до різних куточків світу.
У першій частині Він пояснює, чому для нас цей час є саме тим, щоб повернутися у Емаус і заново відкрити постаті двух учнів, що знаходяться на дорозі до Емаусу, та порозважати над їхнім досвідом, коли віра і надія з центрального місця, яке займали у їхньому житті, раптом відходять кудись на задній план, і здається , що більше нічого не залишилося, як тільки прямувати у бік відчаю та розчарування.
Запрошуємо вас до читання, вивчення та ділення з приводу змісту лютневого документу з братами та сестрами у ваших спільнотах.

ЧАС ПОВЕРНУТИСЯ В ЕМАУС

Це є час, що надихає нас отримувати відповіді. Це - час, який з усіх сил хоче докричатися до нас, щоб бути вислуханим, але ми, замість того, щоб слухати, продовжуємо говорити. І перш ніж прислухатись до людського болю і страждань, ми продовжуємо нав’язувати нашу теологію з філософією, різне наше теологічне сміття, що його ми навантажуємо на плечі іншим, коли самі ми не в змозі поворухнути навіть пальцем. Це є час, щоб повернутися до Емаусу. Це є час на те, щоб заново відкрити особи тих двох учнів.
Вони, залишивши віру і надію, що була у центрі їхнього життя, йшли у напрямку периферії, до тих окраїн, де є лише відчай та розчарування. Їхня надія залишилася там, розпятою на хресті.
Ніщо інше вже не мало сенсу.
«А ми сподівались були, що це Той, що має Ізраїля визволити. І до того, оце третій день вже сьогодні, як усе оте сталося...» (Лк 24, 21) . І ми зараз йдемо до Емаусу, прямуючи на периферію.

ЦЕ Є ЧАС, ЩОБ СЛУХАТИ

Можливо, у латино-американській дійсності це не настільки помітно, як у інших частинах земної кулі,* але зараз є час, щоб вислухати тисячі тисяч, мільйони наших братів та сестер, що прямують у Емаус. Вони у той чи інший спосіб залишили свої надії, свою радість життя, і тепер є у дорозі до окраїн, до Емаусу.
Це є час, даний нам для того, щоб жити, щоб переображувати, щоб служити.
Даний не на те, щоб бути панами. Щоб служити, а не щоб нам служили.
А це дуже і дуже важко. Це - той час, щоб повернутися до Божої педагогіки. Тепер час саме на це.
Хто ж вони, ці персонажі з тексту про шлях до Емаусу?
Скільки їх? Вони тут утрьох: двоє учнів та Ісус.
Що ж саме робить тут Ісус? А це і є педагогіка Церкви…Які ж ми далекі від неї!
Ми все продовжуємо дивитися на тих, хто оточує нас у нашій спільноті. Найбільш спритні із нас намагаються налагодити зв’язки, зробити свої справи, намагаються отримати гроші, маніпулювати ними так чи сяк…
О, Господи, який сором! Але саме це відбувається насправді!

ЯК ЖЕ ПОВОДИТЬСЯ ІСУС?

Як саме поводиться Ісус з двома учнями?
Передусім, Він їх бачить. Що ж саме Він бачить? Бачить двох людей, які проходять перед Ним, що йдуть тепер від центральної надії свого життя до периферії відчаю.
Його першою дією є те, щоб з’ясувати, що тут сталося.
І ми, перш за все, повинні жити відповідно до нашої пророчої місії. А пророк живе так: він нічого сам не вигадує. Пророк нічого не робить, щоб здогадатись, що станеться у майбутньому.
Пророк- це така особистість (чоловік або жінка), котра живе, твердо стоячи ногами на землі тут і тепер.
Кожен його день- це нове нагадування про ту вірність, що її нам Бог виявив вчора. І він повинен бути спроможним перенести це джерело надії у майбутнє.Ось це і значить - бути пророком: кожного нового дня прославляти вірність Бога, яку Він виявив нам вчора, і бути спроможним проголошувати, що так само Бог проявить свою вірність і у майбутньому.
Ось це і є справжній пророк, всі ж інші - лише агітатори.

Спочатку Ісус дивиться на учнів, а вже потім – наближається.Робить другий крок, але при цьому поки що не говорить ні слова. Далі - Ісус крокує разом з ними. Він вже зробив три речі, але поки що не промовив жодного слова. Ісус споглядає, наближається і крокує разом. Що ж Він робить далі? І ось саме тут ми знаходимо ключ до зрозуміння. Ісус запитує учнів: "Що з вами сталося?" Зауважте, що Він починає з того, щоб пізнати пережиття, досвід іншої людини.

Ісус не підійшов, щоб розпочати з ними дискутувати. Він, перш за все, хоче дізнатися, яка біда сталася з ними? Яка причина їхньої печалі?

У чому причина, що ви залишили свою надію? І чому ви йдете зараз до цих окраїн відчаю?
Згодом Він чує їхню відповідь: « Напевно, Ти лише один такий, що не знаєш про те, що сталося у Єрусалимі»?
Яка ж причина того, що Ісус звертається до них, кажучи: «Що саме сталося»?
Іще одне запитання, іще одна спроба почати входити у світ досвіду інших.

ПОЧАТИ ВІДБУДОВУВАТИ НАДІЮ

Але лише у той момент, коли ми вже зробили ці п’ять речей, (побачили, наблизилися, крокували разом, запитали, вислухали) ми можемо починати говорити.
Лише тепер можливо відбудувати втрачену надію для того, щоб побудувати міст між тією надією, яка була закорінена у серця ізраїльтян і правдивою присутністю Бога в історії. Бога, що прийняв людське тіло, Бога, котрий став одним з нас в особі Ісуса Христа.
Ось це і є Емаус наших часів! Саме такою є Божа педагогіка на сьогодні.
Це і є служіння на сьогодні: бути меншим. А ми так не любимо служити, замість того ми дуже любимо вчити інших.
Це - Емаус сьогодні , заклик, щоб будувати ОИКОС (дім).
Тепер є час ОИКОНОМІЇ *, тому що економіка, здається, займає вже нижчий рівень. А між іншим, ми продовжуємо думати, що економіка і фінанси - це одне й те саме, хоча це не так. Але це вже тема на наступний раз.
Це - заклик побудувати загальний дім, в якому є кімнати для всіх, без винятків, без тих, що мають клеймо на чолі, тому що він або вона відрізняються від інших.
Це - повернення Бога у світ, такого Бога, котрий вміє зробити місце для кожного.
Це Бог, котрий нас бачить, наближається, крокує разом з нами, Бог, що вислуховує кожного, не зважаючи на політичні погляди, релігію, яку ми обираємо, чи на вибір сексуальних уподобань, або вибір гастрономічних смаків.

ПИТАННЯ ДЛЯ РОЗДУМІВ ТА ОБГОВОРЕННЯ У СПІЛЬНОТАХ:
1. Що означає вислів «Тепер є час, щоб повернутися у Емаус»?
2. Як саме поводився Ісус (пригадайте п’ять Його вчинків), щоб з’ясувати причину печалі учнів, котрі прямували до Емаусу? Яким чином використати вчинки Ісуса у наших власних способах будування стосунків з іншими людьми?
3. А ми, як світські францисканці, що повинні робити, (чи, краще сказати, якими маємо бути), для того, щоб відповідати нашому покликанню, нашій місії будівників «спільного дому» з кімнатами для всіх, без винятків?

(Переклад з італійської мови с.Людмили Красівської )

ПРОГРАММА ПОСТІЙНОЇ ФОРМАЦІЇ
Лютий 2012

Документ підготовлений комісією у справах постійної формації Міжнародної ради OFS
Координуючий Евальд Креузер OFS
о. Амандо Тружилло Cano TOR
Дук Кларей OFS

о. Фернандо Вентура OFM Сap